ПНФ – ПРОПРІОЦЕПТИВНА НЕЙРОМИШЕВА ФАСИЛІТАЦІЯ

PNF ТЕРАПІЯ

ПНФ ТЕРАПІЯ  – один із методів фізичної терапії, заснований на принципах функціональної анатомії та нейрофізіології людини. Головна мета застосування ПНФ полягає у досягненні максимально можливого рівня функціонування пацієнта чи спортсмена.

У 1940 pnf терапія була застосована лікарем Германом Кабатом для хворих на поліомієліт, він був кінезіотерапевт. Терапія ПНФ допомагає відновити рухи після інсульту, відновити рухи після поліомієліту та військовослужбовців з наслідками бойової травми. В даний час ПНФ терапія широко використовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи в США (інститути нейрореабілітації «Кабота та Кайзера»), та країнах Європейського Союзу (у деяких країнах відомий як метод Кабат). У вітчизняній літературі зустрічаються різні інтерпретації назви методу PNF – Proprioceptive Neuromuscular Facilitation: пропріоцептивне нейрофасциляторне проторення, пропріоцептивне нейром’язове полегшення або розтягнення.

В основному, всі рухи, що здійснюються під час процедури ПНФ, проходять по певній траєкторії, що називається «діагоналлю». Спірально-діагональний характер природних рухів обумовлений структурою скелетно-м’язової системи. Більшість м’язів розташовані спіралеподібно навколо кісток, тому при скороченні вони зазвичай здійснюють спіралеподібний рух. Первинні рухи новонароджених носять переважно спірально-діагональний характер – рефлекс ссання рук і ніг, перевертання, повзання та ін. При вертикалізації людини ці рухи на вигляд набувають більш лінійного характеру, але в основі своїй залишаються складені (ходьба, біг, плавання та ін.). ). Використання «діагоналей» ПНФ дозволяє у найбільш фізіологічному режимі задіяти функціональні м’язові ланцюги та відновити «програми» первинних рухів, що сприяє більш ефективному відновленню рухових функцій.