Реабілітація після черепно-мозкової травми

Останні дослідження визначили, що у Британії черепно-мозкова травма (ЧМТ) є найпоширенішою причиною смерті й інвалідності у віці до 40 років. В Україні, за даними кафедри нейрохірургії Харківського національного медичного університету, ще до початку гібридної війни, яку розв’язала РФ у 2014 році, фіксувалося до 11 тисяч смертей від ЧМТ. 55% з них траплялися на догоспітальному етапі, 41% – під час госпітального, що більше ніж у півтора раза перевищує аналогічні показники в розвинених країнах.

В умовах бойових дій у період 2014-2017 років ушкодження головного мозку склали до 31% всіх поранень. 78,3% з них – закриті черепно-мозкові травми. Після початку гарячої фази війни у 2022 році показники значно підвищилися як з-поміж безпосередніх учасників бойових дій, так і з-поміж цивільного населення. Черепно-мозкова травма, реабілітація після якої є не менш важливою, ніж точна діагностика та грамотне лікування, часто стає основним завданням лікарів різних напрямків.

Що таке черепно-мозкова травма?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту США визначає, що черепно-мозкова травма – це пошкодження головного мозку, спричинене сильним ударом або поштовхом в область голови чи тіла, а також потрапляння в мозок стороннього предмета. Якщо сталося останнє, ЧМТ вважається наскрізною, чи відкритою. Коли кістки черепа залишаються неушкодженими, це непроникаюча (закрита) черепно-мозкова травма. У посібнику Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України «Стандартизація в нейрохірургії» визначаються такі типи ЧМТ:

• струс – найлегша форма;
• забій головного мозку легкого, середнього та тяжкого ступеня;
• дифузні аксональні пошкодження;
• стиснення головного мозку.

Черепно-мозкова травма, симптоми якої можуть проявлятися на фізичному, когнітивно-поведінковому рівні й у галузі сприйняття реальності та відчуттів, має такі основні ознаки:

• головний біль, у важких випадках – запаморочення;
• дзвін у вухах;
• нудота, блювання;
• порушення зору – двоїння, розмитість;
• розширення чи різний розмір зіниць;
• судоми, конвульсії;
• витікання з носа та вух прозорої рідини;
• неврологічні проблеми, з-поміж яких невиразна мова, втрата рівноваги, слабкість ніг і рук, тремтіння обличчя.

При будь-якій формі ЧМТ, особливо легкій, симптоми можуть бути неявні чи слабко виражені. І це є одною з головних небезпек поряд із можливими віддаленими наслідками та проявами пошкодження головного мозку.

Чим небезпечна черепно-мозкова травма?

Під час розгляду питання, чим небезпечна черепно-мозкова травма, варто зауважити, що зменшити період, потрібний для лікування й уникнення ускладнень, дає змогу вчасна догоспітальна допомога та точне діагностування ступеня отриманих пацієнтом пошкоджень. Ситуації, у яких людина отримує ЧМТ, здебільшого є стресовими, тому ця травма може бути не єдиною та неочевидною. На тлі інших важких поранень легко пропустити симптоми чи пов’язати їх з іншими причинами. Деякі ознаки ЧМТ можуть проявитися не відразу.

Додатковою небезпекою є те, що лікар не має змоги безпосереднього огляду пошкоджених поверхонь, а методи дослідження не завжди здатні виявити проблеми, адже більшість з них при травмі головного мозку виникають на клітинному рівні. Черепно-мозкова травма, реабілітація якої була відсутня чи недостатня через не всебічне вивчення проблеми, може спричинити тяжкі наслідки для пацієнта.

Які можуть бути наслідки ЧМТ без реабілітаційних заходів?

Думки фахівців провідних світових інститутів із проблем мозку стосовно протоколів лікування дещо розходяться, але важливість і потрібність реабілітаційних заходів для подолання можливого негативного впливу ЧМТ не викликає сумнівів ні в кого. Наслідки черепно-мозкової травми можуть проявити себе не відразу, а через деякий, іноді значний час, і призвести до тяжких, часто незворотних станів:

• зниження когнітивних функцій;
• втрати пам’яті;
• головних болів;
• депресії;
• розладів руху;
• проблем із ШКТ;
• деменції;
• паралічу кінцівок;
• проблем зі слухом і зором тощо.

Черепно-мозкова травма, лікування та реабілітація якої проводилися в недостатньому обсязі, може спричинити навіть смерть пацієнта.

Види й особливості реабілітаційних заходів при ЧМТ

Реабілітація після черепно-мозкової травми має мати індивідуальний характер з урахуванням усіх наявних симптомів і результатів досліджень. Методи реабілітації не є сталими, а коригуються залежно від реакції організму на ті чи інші зусилля лікарів. До відновлення пацієнта можуть долучатися такі фахівці:

• Нейропсихолог. Область його відповідальності – психологічний стан, нейропсихічні реакції, контроль і профілактика депресій, апатії, тривожних станів, відновлення та тренування пам’яті й інших когнітивних функцій.
• Реабілітолог. Займається безпосереднім лікуванням наявних патологій і профілактикою можливих ускладнень медикаментозними методами.
• Фізіотерапевт. Підбирає та проходить з пацієнтом методики відновлення рухової активності.
• Логопед. Працює з порушеннями мовленнєвої функції, проблемами ковтання та голосу.
• Ерготерапевт. Долучається, коли після лікування черепно-мозкової травми потрібно відновити найпростіші побутові навички, наприклад, одягання, прибирання, догляд за собою.

Основні реабілітаційні заходи при черепно-мозкових травмах:

• лікувальна фізкультура (ЛФК);
• кінезітерапія – робота з тренажерами за індивідуальною програмою та під наглядом фахівця;
• загальний або місцевий масаж;
• фізіотерапія – електрофорез, магнітотерапія, голковколювання тощо;
• акватерапія – фізичні вправи в басейні, звичайне плавання.

Якщо реабілітація легкої ЧМТ проведена вчасно, травма не вплине на звичний спосіб життя пацієнта та професійні якості. Грамотно підібраний комплекс реабілітаційних заходів у важких випадках дає змогу мінімізувати, а часто й повністю усунути негативний вплив отриманих людиною пошкоджень головного мозку.